Юридична культура юриста

Юридична культура юриста

1. Поняття професійної правової культури,

головні складові правової культури юриста

2. Робота над правової культурою юриста

3. Правова культура співробітників органів внутрішніх справ

Список використаної літератури

Професія юриста, як своєрідний вид соціальної діяльності, виділяється серед інших цілим рядом специфічних властивостей, зумовлених тою роллю, яку відіграють право і законність у житті суспільства. Охорона прав і законних інтересів громадян, безкомпромісна боротьба з правопорушеннями, висококваліфіковане розв’язання різноманітних юридичних проблем — є змістом повсякденної діяльності юристів і разом з тим являється їх професійним обов’язком.

Саме юристи, які мають ґрунтовні знання, відповідну професійну підготовку, високу правосвідомість, чітке розуміння своєї відповідальності за долю людей, наділені владними повноваженнями і здатні ефективно впливати на зміцнення законності і правопорядку у державі.

Необхідність виконання юристами своїх професійних повноважень, громадянського обов’язку ставить перед ними особливо високі вимоги до особистих якостей.

1. Поняття професійної правової культури,

головні складові правової культури юриста

Правова культура професійної групи, або професійна правова культура, — одна із форм правової культури суспільства, прита­манна тій спільності людей, що професійно займаються юридич­ною діяльністю, яка потребує фахової освіти і практичної підго­товки. Як правило, це культура робочої групи, члени якої є слу­жбовими особами і носіями службової правової культури.

Професійній правовій культурі робочої групи (колективу) та її членам властивий вищий ступінь знання і розуміння правових явищ у відповідних галузях професійної діяльності.

Правова культура юриста вбачається в критичному творчому осмисленні правових норм, законів, правових явищ з погляду їх гуманістичного, демократичного і морального змісту.

Професійна культура юриста припускає:

1) знання законодавства і можливостей юридичної науки;

2) переконаність у необхідності і соціальній корисності зако­нів і підзаконних актів;

3) уміння користуватися правовим інструментарієм — законами та іншими правовими актами в повсякденній діяльності, вдаватися до використання всіх досягнень юридичної науки і практики при прийнятті і оформленні рішень.

Професіоналізм і справедливість торжествують у юридичній практиці лише тоді, коли юрист як служитель закону чесно виконує свій морально-правовий обов’язок, постійно підвищує свою майстерність, опановує досягнення теоретичної та практичної юриспруденції.

Разом з тим кожна юридична професія має свою специфіку, що обумовлює й особливості правової культури різних її представників (суддів, прокурорських працівників, співробітників органів внутрішніх справ, юрисконсультів, адвокатів і т.д.).

Причому рівень професійної культури, наприклад співробітників міліції, є різним. Відмінності спостерігаються в правовій культурі рядового і начальницького складу, офіцерів різних підрозділів міліції: кримінальної, громадської безпеки, транспортної, державної автомобільної інспекції, охорони, спеціальної міліції. Професійна культура працівників автомобільної інспекції відрі­зняється від аналогічної культури співробітників підрозділу кри­мінальної міліції і т.д. Тут проявляється загальна закономірність: рівень професійної культури співробітників міліції, як правило, тим вище, чим ближче вони до діяльності, здійснюваної у сфері права. Правова культура повинна характеризуватися більшою зрілістю і професіоналізмом.

Виділяючи три види правової культури, слід пам’ятати, що в реальному житті вони тісно взаємозалежні: правова культура як соціальне явище єдина; правова культура суспільства не існує поза правовою культурою його членів (особи, групи); вона с умовою, формою і результатом культурно-правової діяльності громадян та їх професійних груп.

2. Робота над правової культурою юриста

У першу чергу юрист має глибоко усвідомлювати, що свою місію він виконує будучи наділений високою довірою суспільства і держави, а тому його висока порядність, чесність, безкорисливість, об’єктивність, вдумливий підхід до кожної деталі справи, постійне прагнення до самовдосконалення повинні бути невід’ємними рисами його натури.

Характерною ознакою відданості юриста своїй справі, професійної зрілості є загострене почуття справедливості. Для юриста це, насамперед, означає небайдужість до біди, нещастя інших людей, у тому числі і до таких, які через збіг складних життєвих обставин самі опинилися серед правопорушників. На відміну від інших громадян, юрист, саме завдяки своєму професійному хисту, спроможний не обмежуватися роллю спостерігача, а активно й ефективно домагатися відновлення порушених прав, встановлення справедливості. Зробити це — його професійний і громадянський обов’язок. Всупереч відомому прислів’ю «людині властиво помилятися», юрист, як і лікар, не має права на помилку. Адже вона занадто дорого обходиться людині і суспільству в цілому. Її ціною іноді можуть бути тяжкі наслідки — втрата волі, здоров’я і навіть життя. Звичайно, ніхто не застрахований від прийняття хибних рішень, але у тому і полягає особливість юридичної діяльності, щоб «метод спроб та помилок» був для неї неприйнятний. Тому, рішення з будь-якої юридичної справи має бути глибоко виваженим, всебічно обміркованим, що і є головною передумовою його непогрішимості. Специфічною рисою діяльності юриста є повсякденне зіткнення з найрізноманітнішими життєвими ситуаціями, юридичними казусами, які мають деякі спільні ознаки і у той же час часто істотно відрізняються. Досвідченим юристам добре відомо, що на практиці фактично не буває цілком ідентичних справ, випадків, абсолютно тотожних ситуацій, а відтак не може бути і стереотипів для їх вирішення. У професії юриста має місце нагальна потреба у творчому підході до встановлення істини у кожній конкретній справі, постійний пошук, можливість миттєво орієнтуватися у ситуації, готовність до прийняття нестандартних у межах закону рішень.

Складність юридичних проблем, що має розв’язувати юрист, багатогранність юридичної діяльності, її своєрідний характер зумовлює наявність професійно-правового мислення у працівників цієї категорії. У теорії професійне юридичне мислення визначається, як система інформаційної насиченості, що складається у особи установками професійного призначення. Професійне мислення юриста має базуватися на виключно високій нормативній культурі, яка виражається у непохитній переконаності у непорушності, органічній єдності букви і духу закону, вірі у кінцеву непереборність ідей права і справедливості. Професійне мислення юриста включає в себе такі важливі складові елементи, як універсалізм і ерудованість. Справжнім професіоналом може стати лише людина з високим інтелектом, стійкими психологічними якостями.

Юриста-професіонала відрізняють від інших людей глибокі знання права, які умовно можна поділити на такі види: а) фундаментальні, що дають розуміння внутрішніх закономірностей держави і права, охоплюють усі важливі юридичні поняття і категорії; б) спеціалізовані — конкретні юридичні знання, що використовуються для потреб різних видів юридичної діяльності:

складання юридичних документів, виконання відповідних дій і операцій, застосування певних засобів та певної методики в процесі розв’язання юридичних справ.

Таким чином, юрист — це професіонал, який має фундаментальні та спеціальні правові знання, глибоко переконаний у винятковому призначенні права і законності для суспільства, кваліфіковано користується юридичним інструментарієм при розв’язанні юридичних проблем в ім’я захисту прав і законних інтересів громадян.

Для загальної характеристики професії юриста необхідно визначити ряд ознак, які дозволять висвітлити те особливе, що відрізняє її від інших професій. В попередньому матеріалі ми вже відмічали, що юридична діяльність багато в чому за своїми ознаками відповідає вимогам організаційно-управлінської, творчої роботи. При цьому юридичну професію можна охарактеризувати такими рисами.

ua.textreferat.com

Правова культура юриста: загальна характеристика. Функції правової культури юриста

Страницы работы

Содержание работы

ПРАВОВА КУЛЬТУРА ЮРИСТА

1. Правова культура юриста: загальна характеристика.

2 Деформації професійної правосвідомості юристів.

3 Функції правової культури юриста

Правова культура юриста: загальна характеристика

Як відомо, стан має рацію і законності багато в чому залежить від юристів — тих людей, які за своїми професійними обов’язками повинні займатися правовими питаннями. На думку західних учених, в праві відображається насамперед культура юристів, особливо законодавців і суддів, тобто осіб, які мають контроль над існуючим механізмом правових змін. І взагалі правовий розвиток в державі визначається їх культурою. Слід мати на увазі, що соціальні, економічні і політичні чинники впливають на цей розвиток тільки через свідомість юристів. Тому освітлення питання про правову культуру юристів є украй необхідним.

Правова культура юриста — важлива складова його професійної культури, вона є, по суті, концентрованим виразом професійної культури юриста, її серцевиною.

Правова культура юриста є невід’ємною від правової культури суспільства. З одного боку, рівень правової культури суспільства істотно впливає на правову культуру юриста. З іншого боку, від професійного рівня юриста залежить стан правової культури суспільства і громадянина.

Правова культура суспільства — це різновид загальної культури, яка відображає систему цінностей, які належать до правової дійсності цього суспільства.

Нагадаємо, що рівень правової культури суспільства характеризують такі показники:

1) стан охорони і захисту має рацію і свобод людини правовими засобами;

2) ступінь здійснення принципу верховенства має рацію в практиці державного і суспільного життя;

3) рівень правосвідомості в суспільстві;

4) стан законодавства, ступінь його досконалості за змістом і формою;

5) полягання законності в суспільстві;

6) стан практичної роботи суду, прокуратури, інших правозастосовних і контрольно-наглядових органів;

7) ступінь сприйняття правового історичного досвіду як національної правової системи, так і правових систем інших держав;

8) рівень правової активності громадян;

9) рівень розвитку юридичної науки і освіти.

Правова культура суспільства не існує поза правовою культурою його членів (обличчя, груп). Вона є умовою, формою і результатом культурно правової діяльності громадян, і їх професійних груп, у тому числі і насамперед юристів і їх об’єднань. Правова культура особи включає:

1) знання має рацію (інтелектуальний зріз);

2) відношення до права, оцінка його необхідності і соціальної корисності (емоційно психологічний зріз);

3) використання правового інструментарію — законів і інших юридичних актів — в практичній діяльності (поведінковий зріз).

Ці показники є фундаментальними і для характеристики правової культури юриста — особи, діяльність якої тісно пов’язана з правом.

Принципові особливості правової культури юриста порівняно з культурою інших осіб полягають в тому, що вона належить до правової культури професійногорівня. Цей особливий рівень правової культури формується завдяки безпосередньому, щоденному зіткненню з правовими явищами, що має місце під час виконання юристами своїх посадових обов’язків. Цим особам властивий вищий ступінь знання і розуміння правових явищ, чим пересічним громадянам, а також особлива професійна поведінка Всі правові рішення і дії юристів-професіоналів є компетентнішими, усвідомленими і мотивованими, чим у громадян, які не мають системних юридичних знань Професійний рівень культури відрізняється від побутового також інтенсивністю, гостротою прояву правових знань, правових установок і ціннісних орієнтацій.

Рівень правової культури професійної групи — юридичного співтовариства — визначається ступенем роз-винутості професійної культури кожного з її членів. Юрист повинен відповідати своїй професії і кріпити свій авторитет і авторитет законодавців в суспільстві. Слід пам’ятати, що правова культура є важливим компонентом ефективності професійної діяльності юриста.

Рівень правової культури багато в чому залежить від конкретно історичних умов суспільного життя, від правової політики, яка здійснюється державою, економічного стану суспільства, стану законності і правопорядку.

Отже, правова культура юристаце єдність його професійних знань про право, особистого відношення до нього і практичних дій з урахуванням правових вимог.

Зміст правової культури юриста складають такі основні елементи:

професійна правова майстерність, всестороннє і глибоке знання правових норм, специфіки, їх практичної реалізації, висока нормативна культура, якісний рівень правового мислення, навику, і уміння, необхідні для юридичної діяльності, оптимальна професійна підготовка і ефективне використання спеціальних юридичних засобів;

vunivere.ru

55. Психологічна культура юриста

Юрист, формуючи правомірну поведінку людини, обо­в’язково повинен враховувати те, як психологічні чинники впливають на неї у правовому полі. Загалом правник має постійно перебувати у психологічній готовності діяти в рам­ках закону й етики. Незнання законів психології призводить до того, що результат досягається будь-яким способом. Позаяк нехтуються психологічні основи творчості, зневажаю­ться загальнолюдські цінності та об’єктивні закони розвитку суспільства.

Зміст психологічної культури правника полягає в тому, що він повинен уміти володіти такими психологічними категоріями, як мотивація, бажання, спонукання, захоплення, натхнення, нахили та ін. Саме вони характеризують психо­логію юридичної праці та управління. Важливу роль наразі відіграє професійне навчання та наукова організація профе­сійних дій. З психологічного погляду це означає, що юрист повинен вміти знімати напруженість чи долати психологічні бар’єри, на основі власних сформованих позитивних емоцій виявляти професійну зацікавленість, вміло застосовувати владні повноваження. Завдяки цьому збільшується творчий потенціал, з’являється натхнення, підвищується працездат­ність, саморегульованість та спостережливість, активізуються пізнавальні процеси та гострота почуттів у професійній дія­льності.

Психологічна культура юриста — це ор­ганічна єдність психологічної освіченості (знань, навичок, прийомів автотренінгу, саморегуляції тощо), волі, відповідних професійно-психологічних якостей, які чинять ефективний вплив на розв’язання правових ситуацій.

Говорячи про психологічну культуру, якою повинен во­лодіти юрист, можна сказати, що вона передбачає розвиток високих особистісних душевних якостей. Юристові треба постійно вдосконалювати свої знання з психології з тим, щоб забезпечувати рівновагу між внутрішніми і зовнішніми пси­хічними процесами, що, звичайно, впливає на зміст про­фесійної діяльності. Проте цього недостатньо. Адже юрист як особа може характеризуватися високими душевними яко­стями, але не вміти втілювати їх у практичну діяльність. У результаті не буде забезпечений ефективний психологічний вплив на громадян, що своєю чергою негативно позначиться на правовій діяльності. Коли йдеться про психологічну куль­туру, важливо поєднувати теорію і практику.

Зрозуміло, що психологічна культура юриста не існує аб­страктно. Вона виявляється у сукупності видів. Так, при кла­сифікації психологічної культури за юридичними спеціаль­ностями, відповідно виділяються: культура судді, культура слідчого, культура адвоката, культура прокурора, культура працівника міліції тощо як психологічні культури. Ці їх різ­новиди за змістом мають багато спільного, проте існують й істотні відмінності, які пояснюються специфікою обов’язків.

Психологічна культура юриста ґрунтується на відповід­них принципах та виконує певні функції у юридичній прак­тиці. Так, основними принципами може бути: родова комп­лексність і професійна необхідність, а провідними функціями — своєчасне вироблення психічної адаптації, форму­вання професійно-правового мислення юристи.

Родова комплексність як принцип означає, що всі куль­тури психологічного спрямування — інтелектуальну, внутрі­шню, емоційну — об’єднує психологічна культура. Тобто ін­телектуальна, внутрішня, емоційна є субкультурами щодо психологічної культури юриста, вони співвідносяться як ча­стина до цілого. Тому всі принципи та функції цих субкультур є одночасно принципами і функціями психологічної культури особи.

Принцип професійної необхідності застерігає юристів від зловживань психічними прийомами у процесі службової дія­льності. Йдеться про недопущення приниження честі та гід­ності громадян, обману чи корисливості. Цьому покликана сприяти психологічна культура, яка грунтується на справед­ливості, правовому почутті, чесності і головне — доцільності. Юрист має бути впевнений у професійній необхідності пси­хічного впливу на громадян і не зловживати психологічними прийомами.

Психологічна культура виконує таку важливу функцію, як своєчасне вироблення психічної адаптації юриста до різноманітних несподіванок. Правник повинен бути гото­вий до будь-яких вказівок, умов праці і при цьому не пови­нен панікувати, гарячкувати. Наразі йдеться не про будь-яку, а саме про своєчасну адаптацію, з проявами швидкого реагування, приведення себе у стан професійної готовності. Психологічна культура передбачає також уміння юриста — виробляти необхідну адаптацію у громадян. Наприклад, коли є потреба повідомити сумну звістку про близьку лю­дину чи певні службові факти про учасника юридичної справи. Уміння підготувати людину до подальшої співпраці — це результат психічної адаптації і вияв психологічної куль­тури юриста взагалі.

Не викликає сумніву те, що висока психологічна куль­тура формує справжній, професійно-правовий характер юриста. Професійний досвід дає змогу йому бути готовим до будь-яких ексцесів. Професійна холоднокровність допо­магає не витрачати дорогоцінного часу (іноді й секунди) на емоції чи якісь розмірковування. Саме правовий характер спрямовується на пошук істини, на оперативність про­фесійних дій, на логіку обгрунтування різних аспектів пра­вового явища. Тобто психологічна культура впливає на юриста так, як вимагає правова ситуація чи суспільство в цілому.

lubbook.org

Портал «Юристъ» — Ваш успех в учебе и работе!

Правовая деонтология

Професійна культура тісно пов’язана із культурою особи, яку характеризує, перш за все, праця, діяльність, виконання службових обов’язків і особливо їх ступінь, оскільки тільки працею, її якістю людина перетворює світ і опредмечує свої сили та здібності. Крім того, культура особи — це філософська категорія, що відображає рівень соціалізації людини, її придатність для того чи іншого виду професійної діяльності.

Що стосується юридичної праці, то слід зазначити, що вона базується на міцних теоретичних юридичних знаннях, практичних навиках, котрі становлять основу професійної діяльності.

Професійну діяльність юриста характеризують такі категорії: професійна орієнтація, професійне самоутвердження, професійна майстерність, талант, соціальні почуття, професіоналізм, продуктивна діяльність та ін.

Так, професійне самоутвердження юриста не може бути відокремленим від культурного та морального стану суспільства. Будучи ним обумовленим, воно лежить в його основі, утворюючи ціннісну серцевину, оскільки застерігає від багатьох негативних явищ. Слід зауважити, що процес самоутвердження повинен регулюватись загальнолюдськими цінностями та морально-правовими нормами.

Професійна майстерність юриста складається із високого рівня теоретичної підготовленості, продуктивної діяльності і таланту; високих моральних якостей спеціаліста та його вихованості, коректності, розвинутих соціальних почуттів.

Із цих основних рис особливої уваги заслуговує талант та соціальні почуття. Під талантом ми розуміємо високий ступінь здібностей юриста до правоохоронної роботи, яка вирізняється високою обдарованістю, а також значними результатами у службовій діяльності.

Талант — це вроджена якість. Зрозуміло, що талановитим юристом може бути не кожний, оскільки це більш природний чинник, шо залежить від інтелекту’ особи.

Не менш важливою рисою майстерності є соціальні почуття юриста. Вони характеризуються професійним видом емоційних переживань, який має чітко виражений правовий і моральний характер і певну стійкість. У правоохоронній діяльності можна вести мову про здатність юриста сприймати чуже горе як власне. Але без емоцій, метушні вживати конкретних заходів до вирішення проблеми.

Одним із критеріїв професіоналізму юриста є вироблення власного почерку у правоохоронній діяльності, ефективність виконання службового обов’язку, постійна потреба у продуктивності праці, що характеризує такі психічні властивості як навики та звички.

Виходячи із цього, під професіоналізмом юриста слід розуміти ступінь знання права, практику юридичної діяльності, навички застосування правових норм, мистецтво спілкування, що відображаються у повсякденній звичці.

Важливість продуктивної праці у професійній культурі юриста пояснюється тим, що він прагне встановити істину і прийняти правильне рішення не традиційними засобами, а новими, прогресивними, які не принижують честі та гідності людини. Звичайно, продуктивна діяльність, яку можна назвати ще й творчою діяльністю, пов’язана з виробленням нової мети і відповідних до неї прийомів. Така діяльність повинна базуватися на глибоких та міцних теоретичних спеціально-правових знаннях, практичних навиках, котрі становлять основу професійної юридичної діяльності.

Розглядаючи юридичну діяльність, слід сказати, що вона має три етапи:

— процес усвідомлення юристом свого призначення, де проходить повна адаптація, ознайомлення з службовими та функціональними обов’язками та специфікою роботи юридичної установи. Це фактично перші службові дії під контролем наставника;

— процес формування юриста як професіонала. Він характеризується повною самостійністю у службовій діяльності, набуттям окремих навиків, виробленням свого стилю та культури в роботі тощо:

— досягнення вершин майстерності, сформованості юриста як професіонала.

тьох років (для кожного юриста по-своєму) або взагалі не настає.

Вказані етапи формування професійної культури впливають на професійну мораль юриста, основною метою якої є регулювання суспільних взаємин, шо має своїм завданням допомогти особі знайти правильний вибір при виконанні службових обовязків, найбільш оптимально реалізувати прийняте рішення в практичній діяльності.

Професійна мораль певним чином регулюється. Особливості цього регулювання диктують правила — певну поведінку, виконання функціональних обов’язків, реалізацію права. Тому професійна мораль не є чимось незмінним, усталеним. Вона динамічна, варіантна, враховує соціальні умови, напрями розвитку суспільства чи певної професії.

Отже, професійна мораль — це система моральних та морально-правових норм, які регулюють дії та поведінку особи у професійній діяльності.

Предметом професійної моралі правника є загальнолюдська мораль, на якій позначається характер юридичної роботи. Професійна мораль юриста видозмінюється у зв’язку із наповненням соціальної культури новим змістом, відродженням загальнолюдських цінностей, прийняттям нового законодавства, стажем роботи тощо. Формування професійної моралі здійснюється завдяки рівням різних видів культури, якими володіє юрист.

Таким чином, професійна культура — це результати трудової діяльності, які обумовлені високим ступенем професійної моралі та загальноприйнятими нормами поведінки особи. У свою чергу, професійна культура юриста — це результати професіоналізму, розуміння правових явищ, переконання у цінності права, які обумовлені науковою організацією праці, інтелектом правника, юридичною мораллю, психологічним та педагопчним вмінням і службовим етикетом.

Із визначення можна вивести компоненти професійної культури юриста. До них належать практично усі види культури особи юриста. Слід звернути увагу на те, шо кожний вид культури особи юриста увібрав у себе необхідні аспекти виду культури в цілому. Причому це можуть бути як правові, так і неправові аспекти, оскільки для професійної діяльності юриста важливе значення має кожне досягнення культури

Різні види культури юриста є також і критеріями його

професійної культури, серед яких знаходиться культура професійних діїї, правових відносин, мислення, діловоде -гва і т. ін. Ці критерії велике значення мають для підтвердження правового статусу юриста.

Правовий статус юриста визначається Конституцією України, законами України «Про статус суддів», «Про адвокатуру», «Про міліцію», «Про прокуратуру», «Про нотаріат» та ін., а також відомчими нормативними документами.

Суть правового статусу юриста складають його права та обов’язки, які визначені вищезгаданими законами. Вони розкривають значення кожного юриста в суспільстві, дають можливість зміцнити свої правові позиції, обстоювати інтереси народу. Правовий статус — динамічний. Він постійно модифікується, удосконалюється в залежності від розвитку суспільства. Для професійної культури правовий статус є методологічною основою, він впливає на професійну дисципліну, поведінку юриста, законність, службові стосунки, організацію праці та ін.

Оскільки професійна культура юриста об’єднує всі види культури особи правника, то всі принципи та функції цих видів культури належать також і професійній культурі. Але тут є і свої особливості. Зокрема, існують власні принципи та функції.

Так, власні принципи професійної культури юриста мають загальний та спеціальний характер. До загальних принципів слід віднести: захист прав юриста; рівність усіх юристів перед законом; підпорядкування всіх відомчих актів закону; єдність прав та обов’язків юриста; презумпція невинуватості юриста.

Принцип захисту прав юриста передбачений у вищезгаданих законах. Однак для його реалізації необхідно як мінімум дві умови: притаманність юристам високих моральних якостей; віра у дії юристів під час виконання ними службових обов’язків. На даний час реалізація наданих юристам прав часто викликає сумніви з боку держави та й громадян у ‘їх правомірності чи законності, що інколи виправдано. Дії даного принципу пов’язані як із добором кадрів, соціально-побутовими умовами, фінансовим забезпеченням, так і з виконанням державою своїх обов’язків перед юристами.

Рівність усіх юристів перед законом забезпечується ст. 24 Конституції України. Тобто незалежно від посади юрист зобов’язаний виконувати правові норми і нести юридичну та інші види відповідальності за їх порушення.

Такий принцип професійної культури як підпорядкованість усіх відомчих актів закону полягає у недопущенні викривленої регламентації службової діяльності. Така «деталізація» відомчих актів негативно відбивається на професійній культурі.

Принцип єдності прав та обов’язків гарантує міцність правових норм, забезпечує виконавську дисципліну юристів. Справа в тому, що лише одні права чи лише одні обов’язки знижують наполовину юридичні служби. Звичайно, за наявності прав обов’язкове їх використання, а при наявності обов’язків — неухильність їх виконання. Таким чином, використання та виконання є основними засадами необхідної і достатньої умови професійної культури юриста.

У праві кожного демократичного суспільства принцип презумпції невинуватості особи посідає чільне місце. На юристів як окрему частину суспільства теж поширюється цей загальноправовий принцип. Мова йде про недопущення поспішності у звільненні юристів з роботи у випадку порушення проти них кримінальної справи. Доже винуватість визначається тільки судом.

До спеціальних принципів професійної культури юриста належать: «дозволяється те, що дозволяє закон»;

уміння користуватися владними повноваженнями; самовідданість юриста; оптимальність і ефективність юридичної діяльності; диференційований підхід у правоохоронній роботі; гласність, гуманізація юридичної діяльності; законність.

Принцип «дозволяється те, що дозволяє закон» стосується лише службових осіб, у тому числі юристів. Тут майже не відводиться місця альтернативі, плюралізму. Принцип розрахований на можливі прогалини в законодавстві, появу нових прецедентів та ін. Він має на меті забезпечити правомірну поведінку юриста, застерегти його від порушення законності. Професійна мораль у цьому випадку допомагає юристові правильно реалізувати цей принцип.

Однак у реалізації цього принципу чітко виявляється потреба захищеності юристів. Юрист повинен бути впевненим, що під час рішучих дій при виконанні службових обов’язків навіть після негативної, штучно створеної реакції населення, його дії будуть оцінюватися заслужено, не ставитимуться під сумнів, не підлягатимуть ревізії з боку виших чинів та інстанцій і що йому не загрожує покарання.

На противагу цьому принципові існують інші загаль-

ноправові принципи: «усе, що не забороняється законом, дозволяється», «дозволяється все, що не забороняє закон», «забороняється все. що не дозволяється законом». Однак ці принципи не притаманні професійній культурі юриста.

Уміння користуватися владними повноваженнями — принцип найбільш притаманний юристам, оскільки вони наділені значною владою. Реалізація його на практиці базується на володінні представником державної влади високими моральними якостями. Багатопрофільність юридичної діяльності вимагає оптимального вибору професійно-правових відносин із громадянами, які обумовлені нормами поведінки юристів, їх службовим етикетом, простими нормами моралі і відрізняють їх від діяльності членів інших професійних груп. Суть даного принципу професійної культури полягає у співставленні законних прав юриста з його інтелектом, здібностями, внутрішньою культурою, фізіологічними можливостями особистості тощо. При такому співставленні прослідковуються такі специфічні негативні якості: так званий «чад влади», захмеління владою, запрофесійованість, зверхність, грубість деяких юристів. Такі якості виявляються у застосуванні (правомірному чи ні) юридичних норм, обмеженні прав та свобод громадян, їх дієздатності з метою демонстрування свого правового становища у суспільстві. Визнання населенням у більшості випадків такого демонстрування влади пояснюється неповагою до представників влади, не страхом, а швидше підсвідомою готовністю підкорятися, законослухняністю та ін.

Розглядаючи наступний принцип, зауважу, що існують різні види самосвідомості. Однак для юриста, його професійної культури найбільш важливими є національна, моральна та правова свідомість. Як принцип професійної культури юриста слід розуміти ці види свідомості в цілому, де важливу роль відіграє самосвідомість. Самосвідомість — це якісна характеристика свідомості, вона є і критерієм професійної культури.

Суть принципу оптимальності й ефективності юридичної діяльності полягає в тому, щоб забезпечити успішне виконання зовнішнього і внутрішнього імперативів службового обов’язку, виконати професійні дії доволі якісно і при найменших затратах засобів та сил. Основною вимогою в реалізації цього принципу є прорахований, глибоко продуманий вибір того комплексу шляхів,

форм, методів та засобів юридичної роботи, який найбільше відповідає ситуації, шо склалася.

Диференційований підхід у правоохоронній роботі враховує як загальну мету, так і конкретні обставини кожного правопорушення. Крім того, даний принцип професійної культури полягає й у роботі з кожним окремим суб’єктом правопорушення, в індивідуальних правовідносинах із ним. Організовуючи необхідні заходи правоохоронної діяльності, кожен юрист із високим рівнем професійної культури проводить їх із врахуванням особливостей певної категорії людей, їх морально-психолопчного стану, специфіки, характеру, способу їх життя. Так виробляється власний стиль, свій почерк юридичної діяльності.

Для професійної культури юриста дуже характерним є принцип гласності. Він передбачає три напрями: участь широкого кола громадськості, органів влади у виробленні заходів зміцнення правопорядку; реалізація правоохоронної діяльності за участю громадян; інформування органів влади і управління, трудових колективів, громадських організацій, населення і засобів масової інформації про свою діяльність, як цього вимагають відповідні закони України. Гласність діяльності юристів визначає рівень їх професійної культури, сприяє його підвищенню, запобігає значною мірою поширенню професійної деформації. При цьому юристові важливо уміти зберігати державну і службову таємницю, а також конфіденційність службових

Гуманізація юридичної роботи як принцип професійної культури полягає у переконанні громадян, які схильні до скоєння правопорушень, у невичерпних можливостях людини та її здатності свідомо підкорятися закону, дотримуватися загальноприйнятих правил поведінки, сформованих на основі загальнолюдських цінностей.

Для професійної культури юриста дуже важливий принцип режиму законності, який прийнятий в нашій державі. Законність у правоохоронних органах визначається рівнем професійної культури кожного юриста, який характеризується ступенем використання і застосування норм закону, інших правових актів. Існує залежність між професійною культурою і службовою дисципліною, які є засобом зміцнення законності в діяльності юристів. Зневага до професійної культури призводить до морального зубожіння, що в свою чергу веде до зниження рівня законності.

Найбільш повну характеристику тієї ролі, яку професійна культура відіграє у юридичній діяльності, можна дати через аналіз її функцій. Сама специфічна суть юридичної культури конкретно розкривається у взаємодії з традиційно сформованими функціями.

Тому природа професійної культури юриста розкривається у таких тісно взаємопов’язаних основних функціях: формування почуття моральної та юридичної відповідальності; сприяння дотриманню сформованого позитивного стереотипу поведінки; вироблення моральної обфунтованості службових взаємовідносин; виховання готовності бездоганно виконати свій службовий обов’язок; вироблення культури професійних дій, погодження суспільних (віддаючи їм перевагу) і особистих інтересів юриста; попередження професійної деформації; застереження від проявів бюрократизму.

Функція моральної та юридичної відповідальності багатогранна. Це випливає з того, шо моральна відповідальність — це вкорінений у загальнолюдських цінностях і забезпечуваний громадською думкою моральний обов’язок юриста. Моральна відповідальність настає у будь-якому випадку діяльності юриста чи його бездіяльності. Вона не знає ніяких меж і стає могутньою силою професійної культури. Юридична відповідальність — це закріплений у законодавстві і забезпечуваний державою юридичний обов’язок правопорушника зазнати примусового позбавлення певних цінностей, що йому належали. Тобто професійна культура виконує запобіжні заходи, що полягають у недопущенні юридичної відповідальності юриста за скоєні вчинки. Це дозволяє замість юридичне забороненої поведінки юриста спрямувати його юридичне дозволену, правомірну поведінку.

Сформований позитивний стереотип поведінки юриста має соціальну цінність, оскільки є масовим явищем, яке корисне як для самої держави, так і для громадян. Він полягає у свідомому виконанні моральних та правових вимог, що утворює певний зразок поведінки юриста, професійну звичку. Професійна культура сприяє формуванню позитивного стереотипу поведінки, оскільки ступінь засвоєння моральних та правових категорій, високий рівень володіння юристом загальнолюдськими цінностями спонукають його до правової діяльності, правомірних дій під час виконання службових обов’язків.

Культура службових правовідносин у правоохоронних органах — процес, який немислимий без моральної обгрунтованості. В основі службових відносин лежить не тільки право, але й мораль, традиції, звичаї, які склалися в юридичних органах. Дієвість цих категорій забезпечується відображенням їх вимог у різноманітних статутах, інструкціях та відомчих нормативних актах, які регулюють службові відносини. Морально обгрунтовані статутні вимоги слугують основою формування юридичної культури.

Уміння бездоганно виконати свій службовий обов’язок дається юристам не одразу, воно виховується, формується шляхом розвитку професійної культури. Сама бездоганність потребує міцного засвоєння правових норм, вміння застосовувати їх у нестандартних ситуаціях, шо супроводжується високою культурою професійних дій. Звичайно, кожен юрист намагається виконати свій службовий обов’язок, але виконує його по-різному, на власний розсуд. Наприклад, якщо виконання обов’язку підпорядковане страху перед покаранням, то в більшості випадків принижується роль культури дій. Тому критерієм професійної культури є виховання свідомого почуття відповідальності за доручену справу, бажання працювати сумлінно, без права на помилку чи нетактовність.

Важливою функцією професійної культури є вироблення такого стереотипу мислення, при якому суспільні інтереси поставлені вище від особистих. Цього досягає більшість юристів, оскільки впливає контроль інстанцій за їхньою службовою діяльністю. Але мова йде про внутрішні мотиви таких дій, яким притаманна закономірність чи певне правило. Формування таких мотивів відбувається ще задовго до вибору юридичної професії, по суті, з дня народження. На перешкоді тут стають егоїзм, користолюбство та інші негативні моральні якості, які спонукають у майбутньому юриста дбати в першу чергу про свої власні інтереси. Звичайно, для попередження таких тенденцій необхідні певні соціальні умови життя та праці юристів. Роль професійної культури полягає у виробленні адекватної позиції юриста, в умілому поєднанні особистих і суспільних чинників, профілактиці зловживань службовим становищем чи порушень закону, норм моралі тощо.

Чи не найважливішою функцією професійної культури є попередження професійної деформації юриста, оскільки саме вона (деформація) завдає величезної шкоди правоохоронній діяльності, по суті, паралізує, виводить із ладу кожного, хто потрапив під цей вплив. Професійна

деформація у правоохоронних органах спричиняється:

довготривалим негативним впливом правопорушників і взаємостосунками з надокучливими відвідувачами; надмірним захопленням владними повноваженнями та ін.

Зокрема, перший напрям характеризується звинувачувальним підходом до кожної людини з боку юриста, появою черствості,байдужості, жорстокості, навіть брутальності. Юрист із низькою загальною культурою та низькими моральними якостями звикає до тону нетактовної розмови з правопорушниками, перевірки правильності сказаного, підозр щодо кожного вчинку громадянина, сумнівів щодо кожного висловлювання тощо. Звичайно, для високого професіоналізму з метою отримання відповідної інформації такий підхід потрібний, але він повинен завжди мати відповідну сферу застосування. Професійна культура покликана до нейтралізації випадків деформації, вироблення шляхів подолання таких явищ.

На жаль, в юридичних органах на сьогодні доводиться констатувати у багатьох випадках наявність значної забю-рократизованості. У професійній культурі (у сфері ведення документації) повинно існувати розмежування поняття бюрократизму. Тут є два аспекти цього розуміння: допустимі елементи бюрократизму; безмежні прояви бюрок-ритизму.

Так, культура професійних дій інколи вимагає певної формальності, елементів бюрократизму, що регламентується законом і тільки нам. Наприклад, обов’язковими є різні протоколи, пояснення осіб, причетних до скоєння злочинів, висновки експертів, довідки, ухвали і т. ін. Однак відомчі нормативні документи шляхом «деталізування», «уточнення», «доповнення» часто насичені своєю регламентацією, власними вигадками, застереженнями у регулюванні юридичної діяльності. Також цьому сприяють різні усні вказівки інстанцій, телеграми, службові перевірки тощо- Таке поширене явище створює складності у юридичній роботі, тому шлях до його вирішення вбачається у підвищенні рівня професійної культури

Отже, професійна культура юриста покликана визначати межі поширення моральних норм на службову діяльність; відтворювати загальнолюдські цінності, українські традиції та звичаї, теоретично обґрунтовувати їхню необхідність, сутність та специфіку проявів на практиці; відображати норми службової поведінки юристів; давати їй критично-ціннісний аналіз, сприяти вибору тих чи інших правил взаємостосунків та принципів професійної моралі,

lawbook.online

Популярное:

  • Закон вступление в права наследства Основное содержание закона о наследстве Закон о наследстве регулирует особую процедуру, которая обусловливает переход прав и обязанностей, а также имущества умершего гражданина его родственникам или иным лицам, в том числе […]
  • Жалоба на методиста Если не устраивает заведующая детским садом … Вопрос: Добрый день! Г. Калининград. Скажите, пожалуйста, если родителей полностью не устраивает заведующая детским садом, могут ли они требовать от начальника управления образования […]
  • Бланк заявления иностранного гражданина по месту жительства Как составляется заявление иностранного гражданина или лица без гражданства о регистрации по месту жительства Житель другого государства, прибывший в РФ, должен подать в миграционную службу заявление иностранного гражданина или […]
  • Помощь юриста по автокредиту Суд по автокредиту – советы адвоката Если вы берете целевой кредит на покупку автомобиля, то купленная вами машина будет оформлена как залог. Грубо говоря, в случае невыплаты автокредита банк имеет право забрать у вас автомобиль […]
  • Счетчики на газ закон Президент РФ отменил обязательную установку счетчиков на газ Президент Владимир Путин подписал закон, который вносит поправку в закон № 261-ФЗ "Об энергосбережении. " и отменяет обязательную установку газовых счетчиков в […]
  • Когда пенсии за январь 2013 ЧТО ВАЖНО ЗНАТЬ О НОВОМ ЗАКОНОПРОЕКТЕ О ПЕНСИЯХ Подписка на новости Письмо для подтверждения подписки отправлено на указанный вами e-mail. 27 декабря 2013 График выплаты пенсий, ЕДВ и иных социальных выплат за январь 2014 года […]
  • Получить пенсионные накопления по наследству Как унаследовать средства пенсионных накоплений наследодателя? Наследодатель при жизни вправе в любое время подать заявление в территориальный орган ПФР и определить конкретных лиц (правопреемников) и доли средств, которые […]
  • Основные признаки права собственности Понятие и основные признаки права собственности на природные объекты и ресурсы. ГК, Статья 209. Содержание права собственности. Право владения означает закрепленную законом возможность фактичес­кого обладания природным объектом, […]